ШПОРТОНУТИ
Значення шпортонути це
ШПОРТОНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., однокр., перех., кого, що, розм. Підсил. до шпортну́ти. В останню мить зненацька стрибнув [тур] убік, вихнув якось смішно головою І, видно, й сам не відаючи, що чинить, шпортонув Бутеня рогом в заднє ліве стегно (Загреб., Диво, 1968, 63); Тепер йому хотілося швидше вийти на світло. Мало що може втнути той циган! Свого не пожалів, шпортонув ножем. А його, Федора, прикінчить, як куріпку (Ткач, Арена, 1960, 162); *У порівн. Аврум раптово підскочив із місця, ніби його хтось люто шпортонув голкою (Вас., II, 1959, 16).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 526.
Шпортонути, ну, неш, гл. Съ силой нырнуть, кольнуть. Як шпортоне його ножакою. Лохв. у. Пріську наче хто ножем шпортонув при тому слові. Мир. Пов. І. 122.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 511.
шпортонути Переклад слова
| Переклад на англійську Translate | Переклад на російську Перевод |
| spartanui | шпортонути |
шпортонути Транслітерація слова
| Паспортна транслітерація | Географічна транслітерація | Американська транслітерація |
| shportonuty | shportonuty | shportonuty |
шпортонути Рід - дієслово, доконаний вид
шпортонути Словоформи слова
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| 1 особа | шпортону | шпортонемо |
| 2 особа | шпортонеш | шпортонете |
| 3 особа | шпортоне | шпортонуть |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| Чоловічий рід | шпортонув | шпортонули |
| Жіночий рід | шпортонула | |
| Середній рід | шпортонуло | |
| НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| 1 особа | шпортонімо | |
| 2 особа | шпортони | шпортоніть |
| ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
| Минулий час | шпортонувши |
шпортонути Кількість літер у слові
| Кількість літер | Кількість голосних | Кількість приголосних |
| 10 | 4 | 6 |
шпортонути в англійській розкладці - igjhnjyenb
Цитати української літератури з використанням слова шпортонути
"Тут він не міг вільно відскочити набік і знов шпортонути рогом, затиснутий в суточках, але й зломити себе не дозволяв, випружував свою шию, затверділу на дуб, затверділу, може, навіть дужче, аніж Бутеня, хоч у старого тура й була вона вдвічі товща"Загребельний Павло Архипович - Диво