ШПИТАЛЬНИЙ

ШПИТА́ЛЬНИЙ, а, е.

1. Прикм. до шпита́ль 1. Удвох очуняли в шпитальному вагоні (Бажан, Вибр., 1940, 67); В цей час відчинилися двері, і на порозі став худющий чорнявий юнак, опираючись на шпитальну паличку (Стельмах, II, 1962, 158); Підводчик уже починав сердитись, коли Яресьчиха в супроводі шпитального персоналу вивела сина з барака (Гончар, II, 1959, 135); Пам’ятаю, як входила рано Медсестра у шпитальну палату (Гірник, Сонце.., 1958, 155).

2. заст. Прикм. до шпита́ль 2. Шпитальні келії троха більші від звичайних арештантських (Фр., IV, 1950, 178); 3 плащем на шпитальному халаті та білим очіпком на голові поспішала [сестра Артемізія], видно, кудись недалечко (Вільде, Сестри.., 1958, 414); // Такий, як у лікарні, богадільні. Мимо того ся жінка вміє бути не раз веселою, як тьотя Саша, і підтримує в домі зовсім не шпитальний настрій (Л. Укр., V, 1956, 387).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 523.

Шпитальний, а, е. Богадѣльный. — дід, баба. Старикъ, старуха, находящійся въ богадѣльнѣ. Кобел. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 510.