ШПИГУНСТВО

ШПИГУ́НСТВО, а, с. Злочинна діяльність, яка полягає в таємному збиранні відомостей або викраданні матеріалів, що становлять державну таємницю, з метою передачі їх іншій державі. Англійський уряд витрачав величезні кошти на субсидії своїм союзникам і на шпигунство у Франції (Нова іст., 1956, 89); Навіть однодумці, навіть сопільники по вбивству і шпигунству не довіряють йому, і не тому, що він найгірший, а просто до цього зобов’язує шпигунське ремесло (Стельмах, II, 1962, 357); // Вистежування, розшук. У Білій Церкві Почанівський урочисто попрощався із патріархом.. Обридло.. Почаківському це марне і безглузде шпигунство (Тулуб, Людолови, II, 1957, 390); Тринадцятирічне перебування Тичини у чернігівських духовних школах, бурсі та семінарії з їхньою схоластикою, страхом перед живою думкою, системою шпигунства і лицемірства лягли тягарем на душу вразливого юнака (Рад. літ-во, 5, 1971, 49).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 520.