ШПАРА

ШПА́РА, и, ж. Вузький довгастий отвір; щілина. Надворі свистав вітер, віяв крізь шпари до хати і обдавав її холодом (Фр., І, 1955, 80); У сінях було темно, лише через шпари дверей падало світло й розганяло темряву (Кобр., Вибр., 1954, 126); Шумаков почув, що у шпару, вирізану в дверях для пошти, просунувся лист (Голов., Тополя.., 1965, 178); Деякі дошки в паркані світились широкими шпарами, крізь які видно було, як пораються на вже майже оголених грядках з закатаними руками сестри-послушниці (Вільде, Сестри.., 1958, 426); *У порівн. Інколи розривалися стіни й одкривали вузенькі ходи, як шпари, в яких з’являлись на мить хвилі дахів, зелені тополі й білі мінарети на тлі блакитного неба (Коцюб., II, 1955, 123); // Довгаста тріщина, розколина, заглибина на поверхні чого-небудь. Всім хотілося на власні очі побачити, як вибухатиме заклята скеля. Внизу метушилися підривники. Кожну шпару скелі заряджали амоналом (Баш, Вибр., 1948, 27); Балки кріплення вгинаються під тиском пливучої маси, і з усіх шпар цебенить холодна вода (М. Ю. Тарн., Незр. горизонт, 1962, 97).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 515.

Шпара, ри, ж.

1) Щель, пазъ, трещина. Сам. 129.

2) мн. Острая боль въ пальцахъ отъ мороза. Конот. у. Аж шпари зайшли — такий мороз. Ном. № 634. Шпари одійшли. Прекратилась боль въ пальцахъ отъ мороза, а переносно — прекратился чей либо страхъ или вообще стѣсненное состояніе. Лист той хвата, з сміхом чита, бо одійшли шпари. КС. 1882. XII. 625. Гарасько тут оледенів і спершу не сказав ні слова, язик отерп, замерла мова, мов камінь сердечко нагнів, а страх і спутав, і зв’язав. Як одійшли ж потроху шпари…. здихнув він тяжко і казав. Мкр. Г. 25. Ум. Шпарка, шпарочка.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 509.