ШПАКЛІВКА

ШПАКЛІ́ВКА, и, ж. Замазка, якою шпаклюють яку-небудь поверхню; шар цієї замазки, нанесений на якусь поверхню. Виготовляється шпаклівка з крейдяного порошку, розбавленого і замішаного оліфою, лаком або клейовою водою. Готова шпаклівка має стан густого тіста і наноситься на поверхню деревини лопаточкою-шпателем (Стол.-буд. справа, 1957, 236); Коли нанесена на поверхню виробів шпаклівка добре висохне, їх злегка шліфують дрібнозернистим скляним папером і фарбують (Гурток "Умілі руки..", 1955, 44).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 513.