ШОЛУДИВНИК

ШОЛУДИ́ВНИК, а, ч. Багаторічна трав’яниста отруйна рослина родини ранникових з яскравим цвітінням, що використовується в народній медицині як сечогінний і протипаразитний засіб. Поступово в руках у Вадика зібрався чималий букет. Була вже тут і герань лугова, і стрілиця.., і шолудивник з дрібненьким листям, півники і їжача голівка та ще багато різних квітів і стеблин (Збан., Таємниця.., 1971, 439); Переливаються барви квіток лабазника, дивини фіолетової, піщанки, шолудивника веселого, що дістав свою назву за яскраві пурпурові або часом білуваті квітки, які виглядають з волохатого головчастого суцвіття (По заповідних місцях.., 1960, 38).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 509.

Шолудивник, ка, м. Раст. Pedicularis comosa L. ЗЮЗО. І. 131.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 508.