ШОВКОВИК

ШОВКОВИ́К, а́, ч.

1. Гусениця шовковицевого шовкопряда. Листям учитель годував шовковиків. Ми з Яшком у себе теж посадили, шовковицю (Панч, На калин. мості, 1965, 31); — У нас були кози, був виноградник, садок. А в садку маслини. Багато маслин і горіхів і морен, де ми розводили шовковиків (Тулуб, Людолови, II, 1957, 347).

2. Робітник шовкової промисловості. Директиви п’ятирічного плану відкрили перед шовковиками величезні перспективи дальшого збільшення випуску продукції (Роб. газ., 15. VI 1966, 1); Дарницькі шовковики освоїли виробництво високоякісних тканин "Черемшина", "Славутич", "Оксана" (Веч. Київ, 15.III 1971, 2).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 506.