ШОВКОВИЙ

ШОВКО́ВИЙ, а, е.

1. Прикм. до шовк 1-3. Намиста блискучі, штучні каблучки на руки, дорогі сукна та шовкові тканини… Все те так і сяло та грало (Мирний, III, 1954, 257); *Образно. А глянеш угору — вже темна безодня повисла, прибита золотими гвіздками, і вабить, і тягне, і мрії шовкові навіва (Хотк., І, 1966, 87); Йде весна шовкова. Небо голубе… (Мас., Сорок.., 1957, 279); Здається, ніби осінь тебе обвіває своїми шовковими крилами і несе на їх у країну тихої задуми (Рильський, Бабине літо, 1967, 26); // Зробл., пошитий з шовку (у 2-3 знач.). Ой, ти, хлопче молодий. Веди коня до води, Веди коня до води За шовкові поводи (Укр. нар. пісні, 1, 1964, 90); Як надіне Марина сорочку тонку лляну, затягнеться поясом шовковим та обстебне на собі керсетку, ..то хто втерпить не глянути на неї? (Мирний, IV, 1955, 231); [Олекса:] Ось тобі дорога шовкова намітка, оце тобі хустка (Вас., III, 1960, 46); На хлопчикові піонерський шовковий галстук, охайна сорочка, картузик (Ю. Янов., І, 1958, 602); Над нами шовкові цвітуть прапори (Сос., II, 1958, 39); Яскраве світло лампочки під великим шовковим абажуром затишними, іскорками відбивалось на гранях посуду (Шовк., Інженери, 1956, 197); Весною 1601 року польський король Зігмунд Ваза відправив вірменського купця в Іран закупити кілька шовкових килимів, вставних мечів та інших перських виробів (Знання.., 8, 1967, 18).

2. перен. Схожий на шовк (м’який, блискучий, тонкий). Мій кінь вороний так, як хмара, літає.. І шовкова грива по вітрові має (Бор., Тв., 1957, 74); Тоненьке шовкове волоссячко пасмами порозсипалося по білому чолі (Мирний, IV, 1955, 27); [Мар’яна (журливо):) Дала мені мати вроду, шовкові брови, оце усі мої чари (Вас., III, 1960,34); Розгульний вітер ворушив білі шовкові коси ковили (Добр., Очак. розмир, 1965, 19); // розм. Ніжний, лагідний, приємний (про мову, голос і т. ін.). У Тасі й справді шовковий голосок (Жур., Звич. турботи, 1960, 157); І слухав ніжну колискову, І мову матері шовкову На молодій Звенигорі (Мал., Серце.., 1959, 6); Жежеря умів, коли треба, шорсткий язик перетворювати на шовковий (Речм., Весн. грози, 1961, 114).

3. перен., розм. Покірний, слухняний (перев. про людину). О, які тигри часом виходять з шовкових помічників і заступників, які деспоти вилуплюються з учорашніх лакиз! (Загреб., День.., 1964, 134).

∆ Бу́ти (ста́ти) як шовко́вий (шовко́вим, шовко́вою) — бути, стати дуже покірним, слухняним. — Я їх візьму в руки. Будуть вони у мене як шовкові! — похвалявся Сава Йосипович (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 12); — Ач який баский! Я вижену з тебе оті забобони!-гукав Хома коневі.-Будеш ти мені шовковим! (Гончар, III, 1959, 308); — Положи свою паненку [панянку] вздовж лавки, візьми два дубці, та вдвох як вмолотимо її, наче сирий сніп, одразу покине перебендювати, шовковою і гречною стане (Стельмах, І, 1962, 278).

4. Пов’язаний з виготовленням і обробкою шовку (у 1-3 знач.). Шовковий комбінат.

5. Уживається як складова частина ботанічних назв, термінів. Шовкова трава. Дуже поширена: рослина, яка має зелене листя з білими та жовтими смужками (Озелен. колг. села, 1955, 237); У високогір’ях Карпат квітує ще одна дуже рідкісна своєю красою рослина — білотка альпійська (едельвейс). У Карпатах називають її шовковою косицею, а в деяких інших місцевостях — зіркою скель (Знання.., 7, 1973, 19).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 506.

Шовковий, а, е.

1) Шелковый. Шовкова плахта не к будню, а к святу. Ном.

2) Шовко́ва трава. Раст.: a) Stipa pennata L. ЗЮЗО. I. 138. б) Phalaris arundinacca L. Var picta. ЗЮЗО. I. 131. Ум. Шовковенький. Зав’яжи мені головоньку, бо то мені болить дуже, хусткою біленькою, біленькою да шовковенькою. Чуб. V. 87.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 507.