ШМАТТЯ

ШМА́ТТЯ, я, с., збірн.

1. Шматки чого-небудь. Невеликий, пане-браття. Жрець я Гелікона, Бо тримаю тільки шмаття 3 кобзи Аполлона (Манж., Тв., 1955, 217); Рудий чоловік тоді взяв молот — гуп!.. Аж іскри по кузні, аж іржаве шмаття заліза по полицях ожило — задзвеніло (Головко, II, 1957, 15); Низько над морем мчали розірвані на шмаття хмари (Скл., Святослав, 1959, 335); Неголені бороди і вуса скидаються на шмаття повстини, а не на людське волосся (Тулуб, Людолови, II, 1957, 116); Сиджу, зігнувшись над своєю торбою-мандрівницею, похапцем різне паперове шмаття в дорогу переглядаю (Вас., II, 1959, 70); Десь на селі.. перекликалися собаки й гасало шмаття пісень (Головко, І, 1957, 79).

Розрива́ти (розірва́ти, рва́ти і т. ін.) на шма́ття — вибухом, кулями і т. ін. руйнувати, розтрощувати щось на частини, шматки. Гвинтівочні постріли розривали на шмаття ранковий туман, що клубочився над річкою (Цюпа, Три явори, 1958, 19); Залізна руда.. її рвали на шмаття грімкою вибухівкою в тисячолітньому ложі, безжально мололи на м’яке червоне борошно (Загреб., Спека, 1961, 110); Нараз з глибини німецьких позицій вдарили важкі міномети, сердито й глухо довбонули залізними кувалдами землю, рвучи все на шмаття, не добираючи, де свої, а де чужі (Цюпа, Добротворець, 1971, 3).

2. розм. Білизна. Якийсь дід з одному шматті, розхристаний, без шапки, почав лаяти й клясти панів (Коцюб., І, 1955, 257); Тато сидів коло вікна на тапчані, тільки в шматті, розхристаний, аж груднину видно (Свидн., Люборацькі, 1955, 10); Через подвір’я — мотузка, на якій випране шмаття (Тют., Вир, 1964, 425); // Дрантя, лахміття. [Служебка (Виймає з клунка якесь шмаття): ] От шмаття перебратись вам [в’язню] за старця, все ж буде ліпше, ніж тюремне рам’я (Л. Укр., II, 1951, 189); Увійшов дервіш до хати.. Все на нім брудне, злиденне: Шмаття — дертеє, смердюче (Крим., Вибр., 1965, 109); // Купа одягу, білизни. В бункері було повно мешканців — дітей, жінок, старих. Вони виглядали звідусіль: з кучугур шмаття, з пуховиків, тиснулися по нарах, настелених в три ряди (Гончар, III, 1959, 243); // рідко. Дрібні домашні речі. Гітлерівські солдати грабували різне хатнє шмаття і тягали його в своїх танках і обозах (Панч, В дорозі, 1959, 246).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 501.

Шмаття, тя, соб.

1) Куски. Вхопив мене і ростерзав на шмаття. К. Іов. 36.

2) Бѣлье. Випливає той окунь на берег, аж там царівна шмаття пере. Рудч. Ск. II. 113. Прали дівки шматя. Гн. І. 38. Ум. Шматтячко.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 506.