ШИШКУВАТИЙ

ШИШКУВА́ТИЙ, а, е.

1. Який має потовщення кулястої форми. Кора на дереві шишкувата (Сл. Гр.); Шишкувате кореневище.

2. Який має форму шишки, схожий на шишку (у 1 знач.). Хлопчик зовсім не схожий був на молодого Бережного. Він обіцяв бути скоріше високим і кремезним, як дід; мав теж, як у нього, ..густе волосся та неправильний шишкуватий ніс (Крот., Сини.., 1948, 97); Кілька разів навідувався Корній Кирилович. Протискувався бочком, випинаючи вперед широкого шишкуватого лоба, лукаво грав очима (Збан., Малин. дзвін, 1958, 331).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 467.

Шишкуватий, а, е. Покрытый шишками, наростами. Кора на дереві шишкувата. Міусск. окр.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 497.