ШИШКА

ШИ́ШКА, и, ж.

1. Суцвіття хвойних та деяких інших рослин, перев. круглої чи овальної форми, вкрите лусочками. Переходячи потік за потоком, минаючи хмурі ліси, де.. білиця сипала вниз під смереку об’їдки шишок, Іван піднімався все вище (Коцюб., II, 1955, 317); Іноді глибоку тишу порушує стукіт дятла чи шерех збитої білкою кедрової шишки (Донч., III, 1956, 53); Поліські хмелярі знають, що виростити шишки хмелю — справа не легка. Потрібно чимало праці, вміння (Хлібороб Укр., 5, 1965, 35); // М’ясисте потовщення на коренях або взагалі на підземній частиш рослин. Кореневище зозулинця має вигляд кількох зрощених кулястих бульб — шишок (По заповідних місцях.., 1960, 31); // мед. Потовщення (перев. кулястої форми) тканини якогось органа.

∆ Усі́ ши́шки (летя́ть, па́дають і т. ін.) на кого (на го́лову чию) — на когось звалюються нещастя, випробування, неприємності; хтось відповідає за провини іншого. — Просто жаль Сиромолотного. Величко розвалив бригаду й утік. А на Сашка — тепер усі шишки (Мур., Свіже повітря.., 1962, 136); Такі, як Кумов, Баглюк, Овчаренко, завалюють одну справу за другою, а ти відповідай за них… А всі шишки на твою голову падають… (Ряб., Жайворонки, 1957, 20).

2. перен., ірон. Поважна, впливова особа; цяця, цабе. Видно шишка велика якась. Лице таке повне, чисте, і дивиться так суворо, по-панському (Тесл., З книги життя, 1949, 144);-Навів корів, коней, але хутко повели й його. Розвідали, що це за шишка, і як забрали в Одесу, то й по сьогодні не чути… (Ірчан.ІІ, 1958, 411).

3. спец. Те саме, що сте́ржень 1. Форма такої великої відливки складається з багатьох частин, так званих "стрижнів", або "шишок", які формуються по моделях і обпалюються у печах (Собко, Біле полум’я, 1952, 207).

4. Потовщення круглої чи овальної форми на кінці, верхівці якогось предмета.

5. етн. Булочка, яку виготовляють перев. на весілля. Настина світлиця, убрана по-весільному.. На столі гільце, короваї, шишки, яблука й горіхи в тарілках (Н.-Лев., II, 1956, 421); Тричі падала навколішки молода, тричі земно кланялася і просила прийняти шишку (Бурл., О. Вересай, 1959, 169); Старша дружка подав з кошика спеціально спечену пшеничну шишку, яку молода вручає тим, кого запрошує на весілля (Нар. тв. та етн., 6, 1968, 47); *У порівн. Возовиці ще немає, отож копи стоять з гордо піднесеними шапками — пишні, як ті шишки на весіллі (Кос., Новели, 1962, 120).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 466.

Шишка, ки, ж.

1) Шишка. Ном. № 2121.

2) Украшеніе изъ тѣста на пасхальномъ хлѣбѣ, подражающее виду сосновой шишки. Чуб. VII. 445.

3) Свадебный хлѣбъ особаго рода. От, перед весіллям, так увечері, кличуть на шишки молодиць. Рудч. Ск. І. 149.

4) Крышка курительной трубки. Шух. І. 276.

5) У келефа: часть палки, выдающаяся надъ рукоятью. Шух. І. 274. Ум. Шишечка.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 497.

ши́шка мн. ши́шки́ — весільний обрядовий хліб, спеціально випечений та прикрашений. Настина світлиця убрана по-весільному… На столі гільце, короваї, шишки, яблука й горіхи в тарілках (І. Нечуй-Левицький); Тричі падала навколішки молода, тричі земно кланялась і просила прийняти шишку (Ф. Бурлака); у сполученні: кли́кати на ши́шки́ — у весільному обряді — просити заміжніх жінок допомогти місити, ліпити й випікати шишки, призначені для весілля. От перед весіллям, так увечері, Кличуть на шишки молодиць (казка).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 650.