ШИТИСЯ

ШИ́ТИСЯ, ши́юся, ши́єшся, недок.

1. тільки 3 ос. Виготовлятися шиттям (про одяг, взуття і т. ін.). Все моє манаття уже шиється, може й не дуже забарить мене (Л. Укр., V, 1956, 190); Кожне, хто дівчинку зустріне, дрочиться, говорить: — О, бач, яка дівка! А коли твоє.весілля?..— Там ще й дівка не яка, а вже скриня складається, рушник до рушника згортається, сорочка до сорочки шиється та ховається… (Григ., Вибр., 1959, 107); Мельникова дочка.. покинула балакати, узяла шитво своє й сіла оддалік й заспівала. Пісня дзвінко співалася, шитво хутенько шилося (Вовчок, І, 1955, 352); // безос., розм. Про бажання або можливість шити.

2. перен., розм. Прагнути стати ким-, чим-небудь. Частенько говорили по шинках буйні голови, що наївся він [Сагайдачний] козацького хліба, викохався на ньому й шиється в пани (Тулуб, Людолови, І, 1957, 404); // Вважати себе ким-, чим-небудь чи якимсь. [Таня:] Ні, Зіля, моє вже минулося. Вже мені ні до кохання, ані до женихання. Стара вже я. [Зіля:] О, вже й стара! Вже й у старі шиєтесь (Вас., III, 1960, 126).

∆ Ши́тися в ду́рні — потрапляти в незручне, смішне становище.

3. перен., розм. Проводити певний час, перебувати поруч з ким-небудь, серед когось (перев. маючи якісь корисливі наміри). А вже як ті паничі коло неї… Той поруч із нею шиється, а той з кутка на неї очима світить (Вовчок, І, 1955, 111); // Переміщатися, бігти, звиваючись, пробираючись між чим-небудь (про струмок, струмінь і т. ін.). Вони надибали степову криничку, джерело, що ледве сльозило й виповняло природну западинку, оброслу травою, а далі течійкою шилось по закрутах рівчака (Коцюб., І, 1955, 342); Жвавий струмок дзюркотів по каміннях, шився попід осокою, гучно гримів у яснім водоспаді (Дн. Чайка, Тв., 1960, 175).

4. Пас. до шити.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 464.

Шитися, шиюся, єшся, гл.

1) Шиться, быть шитымъ. Хиба ж юпка так шиється?

2) Пролазить между чѣмъ. А вже як паничі коло неї…. той поруч із нею шиється, а той з кутка на неї очима світить. МВ. (О. 1862. III. 44).

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 497.