ШИРЯТИ

ШИРЯ́ТИ¹, я́ю, я́єш, недок.

1. Повільно кружляти, тримаючись у повітрі на нерухомо простягнутих крилах. Над ними у повітрі справді ширяв хижий кобець, гостро й пронизувато свистячи (Гр., Без хліба, 1958, 52); Ось хрущ гуде понуро і зникає, А там орлан ширяє нерухомий (П. Куліш, Вибр., 1969, 407); Обозний помітив у піднебесній високості сокола та соколицю, які то ширяли, то шугали ген (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 32); Яструб ширяє в повітрі широкими кругами (Донч., VI, 1957, 63); *Образно. Ледве помітний світанок став ширяти над лісом (Ю. Янов., II, 1958, 218); //Летіти або триматися в повітрі, використовуючи висхідні потоки повітря (про планер). Перше відділення — планерне. Протягом 40 хвилин над аеродромом ширяли безмоторні апарати (Рад. Укр., 22.VII 1958, 2); // Летіти з рівномірним зниженням по похилій траєкторії з виключеним мотором (про літак).

2. Стрімко пролітати, проноситися. Із глиняних нір цілими зграями вилітали пічкури, ширяли у биків попід животами і зникали у свіжому прозорому ранковому повітрі (Тют., Вир, 1964, 90); Мовчки сидів [Якоб], слухав лопотіння пострілів і шипіння куль, що ширяли над ним (Загреб., Європа 45, 1959, 407); // розм. Те саме, що ша́стати 2. Розбившись на ватаги, козаки не переставали ширяти по дворах і завулках (Добр., Очак. розмир, 1965, 88); Гасова лампа, моргаючи, пригасає, по кутках барака, мотаючися, ширяють рухливі тіні (Збан., Ліс. красуня, 1955, 124);.// перен. Перебігати, не зупиняючись довго, не затримуючись на чомусь (про погляд). Лиш погляд твій ширяє (Тер., Зорі, 1944, 11); Очі його так і ширяли по широкому подвір’ї, де стояли принишклі, але уважні й насторожені слободяни (Шиян, Баланда, 1957, 116).

∆ Ширя́ти у позахма́рному про́сторі див. позахма́рний.

3. перен. Плавно, легко летіти; линути. Лети ж, моя пісне, від мене на волю, В просторі, де зникли надії, лунай; Ширяй-но по світу, знайди мою долю — Й останнє зітхання ти долі віддай! (Стар., Вибр., 1959, 121); Пісня, як птах, ширяла над їхніми головами (Трубл., Мандр., 1938, 10); // Переноситися кудись (про думки, мрії і т. ін.). Письменнику весь час здавалося, ніби Макс переставляв фігурки, а думки його ширяють десь дуже далеко від шахової дошки (Собко, Запорука.., 1952, 229); Ще так недавно його фантазія ширяла в хмарах, ..а тепер вона не могла одірватися від будівельного майданчика (Гур., Друзі.., 1959, 76).

ШИРЯ́ТИ², я́ю, я́єш, недок., розм. Штрикати чимось у що-небудь; тикати. Берегом понад річкою ходили дядьки з довгими баграми — ширяли ними у воду, шукали… (Гончар, II, 1959, 225); Лід лапатим листям висіли суцвіття, сіючи на землю золотий пилок. В них.. ворушилися лахматі бджоли, тонкими жалами ширяли у квіточки (Чорн., Красиві люди, 1961, 37).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 462 - 463.

Ширяти, ряю, єш, гл.

1) Парить, рѣять. Орлом сизокрилим літає, ширяє, аж небо блакитне широкими б’є. Шевч. 9.

2) Тыкать, пырять. А він ширяє ціпком по дверіх, — сліпий, бач, то й пробує поперед себе. Новомоск. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 497.