ШИРОКОМОВНИЙ

ШИРОКОМО́ВНИЙ, а, е.

1. Признач. для широкомовлення. 21 серпня 1922 року в Москві почала передачі перша державна центральна широкомовна радіостанція нашої країни (Рад. Укр., 21.УІІІ 1962, 4).

2. Який містить багато слів; багатослівний; // Який містить у собі численні й різноманітні обіцянки.

3. Те саме, що пишномо́вний 2. Іде султан, покинувши в дивані Башів та візирів широкомовних (П. Куліш, Вибр., 1969, 422).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 460.

Широкомовний, а, е. Многорѣчивый. Іде султан, покинувши в дивані башів та визірів широкомовних. К. МБ. XII. 269.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 496.