ШЕРСТЬ

ШЕРСТЬ, і, ж.

1. Волосяний покрив тварин. В кошарі спорили раз дві Вівці понурі, У кого краща шерсть на шкурі (Бор., Тв., 1957, 176); Дивлюсь, коло хати стоїть високий вороний кінь, прив’язаний до акації, шерсть на йому аж вилискується проти місяця (Н.-Лев., III, 1956, 275); Серед плавнів коло хатки лишилась на хазяйстві лише коза і жалібно мекала, коли осінній вітер куйовдив її білу шерсть (Коцюб., І, 1955, 377); Він узяв шкурки, дмухнув на них, став гладити їх вздовж і проти шерсті, потім спитав з удаваною байдужістю: — По скільки хочеш? (Тулуб, В степу.., 1964, 330); Червоноармійці, зачувши гавкання собаки, здивовано повисовували з борозни голови. Шерсть на спині Валета здибилась (Панч, В дорозі, 1959, 95); З чагарів, що були на тім боці, блиснули зелені очі ще одного звіра, трохи далі, в кущах, зашаруділо і майнула руда шерсть іще одного (Мур., Бук. повість, 1959, 286); *Образно. На небі сонце — серед нив я. Більше нікого. Йду. Гладжу рукою соболину шерсть ячменів (Коцюб., II, 1955, 227); *У порівн. Вкриті густим, грубим пухом, наче шерстю, птахи [пінгвіни] стоять перед людьми суцільною масою (Довж., Зач. Десна, 1957, 410); Стовбури сосен, жовтаві, наче шерсть лісової звірини, поволі обступали мандрівників з усіх боків (Донч., II, 1956, 27); // розм. Густий волосяний покрив на тілі, обличчі людини. Здавалося, що п’яний нарочито так затягає розмову, ледве витягає з-за пояса складену вчетверо газету, старанно прикриваючи пеленою сорочки чорне від наманганського пороху та поту, заросле густою шерстю тіло (Ле, Міжгір’я, 1953, 334).

∆ Бу́ти про́ти ше́рсті — те саме, що Гла́дити про́ти ше́рсті (див. гла́дити). На Думу надії мало, її, певно, розженуть, коли буде урядові проти шерсті (Коцюб., III, 1956, 290); Гла́дити за ше́рстю див. гла́дити; Гла́дити про́ти ше́рсті див. гла́дити.

2. Волокно з остриженого, вичесаного волосяного покриву тварин. Весною до миколинського ярмарку, на який з’їжджалися навіть заморські покупці шерсті, він за день своїми кістлявими пальцями настригав по шістсот фунтів теплого, з пилом степових доріг золота (Стельмах, І, 1962, 43); 3 бобрової шерсті виробляли високоякісні легкі касторові капелюхи (Наука.., 8, 1959, 34); Цікаво відзначити, що Казахстан виробляє у два з лишком рази більше шерсті, ніж Пакистан та Іран (Ком. Укр., 9, 1965, 68).

∆ Мінера́льна шерсть — синтетична сполука, одержана хімічним способом, яка має властивості і вигляд такого волокна. Мінеральна шерсть — теплоізоляційний матеріал, що складається із склистих волокон (Колг. енц., І, 1956, 116).

∆ З парши́вої вівці́ хоч ше́рсті шмат — хоч яка-небудь користь від когось, чогось. [Бобочка:] Можете отримати [гроші]. Борис Журкін завжди платив борги чесно.. [Михайло:] 3 паршивої вівці хоч шерсті шмат (Собко, П’єси, 1958, 375).

3. Пряжа (нитки), вигот. з такого волокна. Якби шерсті клубок мав би стільки в собі речовини. Як і олив’яний злиток, вагою були б вони рівні (Зеров, Вибр., 1966, 134).

4. Тканина з цієї пряжі. На ньому світлої шерсті костюм, біла сорочка, синьо-краплиста краватка (М. Ю. Тарн., День.., 1963, 13).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 445.

Шерсть, ти, ж.

1) Шерсть. Собака тоді була гола — без шерсти. Драг. 1. Гладив, гладив за шерстю, та як почав і проти шерсти. Ном.

2) Шероховатость кожи у малыхъ дѣтей. Мил. 32.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 493.