ШВИДКОРОСТУЧИЙ

ШВИДКОРОСТУ́ЧИЙ, а, е. Те саме, що швидкоро́слий. Резервом, який має набагато поповнити наші лісові скарби, є розведення швидкоростучих дерев (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 204); Під назвою швидкоростучих розуміють ряд деревних порід, які дають у середньому за один рік пагони значної довжини (Лісівн. і полезах. лісорозв., 1956, 53); Персик є швидкоростучою породою (Колг. Укр., 8, 1959, 40);— А швидкоростучі [індики], а їстівні — тьху, тьху, щоб не наврочити, м’ясо біле та ніжне, як курятина, саме на старі зуби (Донч., VI, 1957, 232).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 432.