ШАХТАРЧУК

ШАХТАРЧУ́К, а́, ч., розм., заст. Підручний шахтаря. Нужда все дивиться у очі і розганя хлоп’ячі сни. І знову труд чорноробочий — млини, підрядчики, млини… Нарешті, шахта, штреки, штреки, свист коногона, кайла стук, зима вгорі, в забої спека… Так жив маленький шахтарчук (Сос., II, 1958, 435); Його [П. Безпощадного] ліра співала про безсмертя, про шахтарів і шахтарчуків, що не схилились перед ворогом і до останньої краплини крові лишилися вірними Вітчизні (Вітч., 8, 1970, 174).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 424.