ШАТУН

ШАТУ́Н, а́, ч. Рухома деталь кривошипних та деяких інших механізмів, що перетворює зворотно-поступальний рух поршня на обертальний рух колінчастого вала чи кривошипа. Шатун з’єднує поршень з колінчастим валом і передає зусилля від поршня колінчастому валу при робочому ході і від колінчастого вала до поршня при допоміжних тактах (Автомоб., 1957, 38); Сергій заводив у лобогрійку коней, мастив шатуна (Мушк., Чорний хліб, 1960, 182); Задихаючись, виючи, б’ючи в імлі шатунами, через міст, мимо станції в сосни іде ешелон (Гер., Вибр., 1946, 48); Для того щоб передати велетенські напруження від однієї частини машини до другої.., треба, щоб палець поршня і втулка шатуна були абсолютно точно підігнані одне до одного (Собко, Любов, 1935, 11); *У порівн. — Ану, піддай, піддай, хлопці! — закричав Петро, і його руки, озброєні здоровенною лопатою, заходили, мов шатуни паровоза (Кол., Терен.., 1959, 214).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 421.