ШАТНУТИ

ШАТНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., розм. Те саме, що метну́тися. Ой шатнула челядонька козака єднати, Де взялися товариші його рятувати (Кост., І, 1967, 38); Ловці шатнули по гаях, Дались на полювання; Ріг, завжди чуваний в боях, Скликав до воювання (Граб., І, 1959, 412); Шатнула дітвора по кутках — знайшли журнал, старши́й сам ноту зняв і положив на столі (Свидн., Люборацькі, 1955, 30); З глибини вибігло з киями в руках кілька городян і шатнуло в завулок праворуч (Коч., П’єси, 1951, 253).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 421.

Шатнути, тну́, не́ш, гл. = Шатну́тися. Шатнув по селах і заїхав до Люборацьких. Св. Л. 117. Шатнула дітвора по кутках, знайшла журнал. Св. Л. 41.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 487.