ШАСТАТИСЯ

ША́СТАТИСЯ, аюся, аєшся, недок., розм. Те саме, що ша́стати 1. Призирається [Симеон] на двір старого Кирика, ..чи не куриться в нього з труби, що, може, вже і обід варють [варять], коли вже він вмер; так ба! і труба не куриться, і у дворі ніхто не шастається (Кв.-Осн., II, 1956, 173); Була се невеличка ватага козаків, що шасталась і пильнувала побіля Київського шляху і захоплювала по дорозі тих нещасливих, що їхали до князя Вишневецького (Стор., І, 1957, 402).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 420.