ШАРПНУТИ

ША́РПНУ́ТИ, ша́рпну́, ша́рпне́ш, док., перех. і неперех. Однокр. до ша́рпати. Медведиця вхопила дрючину зубами і шарпнула її (Фр., VI, 1951, 19); Вона шарпнула полатаний мішок зо стола й вилетіла з ним із хати (Коб., III, 1956, 481); Кінь його спробував сам завернути туди, але Баржак, сердито шарпнувши повід, знову спрямував коня на шлях (Гончар, II, 1959, 87); Я почав підіймати завісу. Шарпнув раз, другий за вірьовку — не підіймається (Є. Кравч., Квіти.., 1959, 125); Матрос схопився за замок, але він висів одімкнутий, трохи покривлений.. Він шарпнув кришку. Скринька була порожня (Мик., Повісті.., 1956, 88); Варя шарпнула шухляду, одгорнула якісь папери і висмикнула пачку Федькових листів (Епік, Тв., 1958, 166); Левко шарпнув на себе деренчливі двері вітряка, переступив через поріг (Стельмах, І, 1962, 152); Шалений вітер люто шарпнув за поли пальто (Донч., Ю. Васюта, 1950, 135); Випорожнивши скриню, він шарпнув її так, що вона аж загула (Коцюб., І, 1955, 30); Порив вітру шарпнув аеростат убік (Трубл., II, 1950, 89); Як рука натрапить На ту струну, що ствердла від мовчання, Шарпни струну безжалісно, потужно І брязни в неї, наче на пожежу (Л. Укр., І, 1951, 146); Хльоснув дяк, конята шарпнули і бричка хутче покотилась (Свидн., Люборацькі, 1955, 207); Грузовик шарпнув з місця, ми всі попадали один на одного (Перв., Дикий мед, 1963, 293); Мене шарпнув за плече кінооператор, бо я саме стояв перед об’єктивом (Ю. Янов., II, 1958, 97); Баба Палажка.. все нашіптувала: ..— Помилуй же його, господи, і шарпни його по боках, по ребрах, по кістках (Н.-Лев., II, 1956, 350); Яшко пригнувся і скорчився. Та здоровенна рука грубо вп’ялася в волосся, а друга шарпнула по спині (Головко, І, 1957, 138); *Образно. Це зразу блискавиця шарпнула, аж затремтіла Уляна (Мирний, І, 1954, 306); Тиху ніч шарпнула довга автоматна черга (Д. Бедзик, Плем’я.., 1958, 74).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 417.

Шарпнути, ну, неш, гл. Рвануть, дернуть.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 486.