ШАРИЙ

ША́РИЙ, а, е, діал. Сірий.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 412.

Шарий, а, е.

1) Сѣрый, сѣроватый. Ішов ляшок із Варшави, на нім сукні жовті, шарі. Острожск. у.

2) Шара юшка. Очень жидкій супъ, одна вода. Лебед. у.

3) Це ша́рої кішки сон — говорятъ, когда кто либо скажетъ что-нибудь невѣроятное. Грин. II. 308.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 485.