ШАРВАРОК

ША́РВАРОК, рку, ч.

1. іст. Додаткова до панщини феодальна повинність по будівництву і ремонту мостів, шляхів, гребель, панських будинків і т. ін. Од неділі до неділі Гонять на роботу, Увесь тиждень на панщині, Шарварок в суботу… (Укр.. думи.., 1955, 173); Ті згінні дні, що вся громада повинна була одроблять.. за якийсь, вигаданий паном, шарварок,— пан одкладав на жнива (Н.-Лев., II, 1956, 185); Минало два-три тижні, і знов на хуторі знаходилася негайна робота, і знов скликав він селян на шарварок (Тулуб, Людолови, І, 1957, 274).

2. перен., розм. Напружена робота, здійснювана спільними зусиллями, гуртом; час, пора виконання такої роботи. — Я стидав би ся,— каже він,— сидіти, згорнувши руки, коли всім навколо такі жнива, такий шарварок… (Гончар, III, 1959, 55); Звичайно, зима — то відпочинок для хлібороба. Взимку ми трохи віддихаємо від щорічного шарварку (Мокр., Слід.., 1969, 147); // у знач. присл. ша́рварком. Спільними зусиллями; гуртом. [Джонатан:] Там шарварком громада щось будує, то ми отаборились в тій містині (Л. Укр., III, 1952, 40); // рідко. Велике, гомінке скупчення людей. Проте свій свого швидко розуміє, і голова СОЗу прийняв Дорку до свого хатнього шарварку (Ю. Янов., Мир, 1956, 69).

3. перен., розм. Безладна метушня; розгардіяш. В домі панував шарварок. Збирали речі Софіїні, вкладали (Л. Укр., III, 1952, 506); Раптом в одному кінці табору здійнялася якась метушня. В темряві, у відблисках багать і не розбереш, що там робиться: лаються чи, може, й б’ються. Роман пішов на той шарварок (Ткач, Арена, 1960, 54); Уявімо на хвилину, що в наш час немає водогону і воду на пиття та промислові потреби возять бочками та цистернами. Який був би шарварок! (Знання.., 4, 1967, 7); // Галас, гамір.— Що воно таке, не доберу? — зашепотів він до мене,— хлопці, як хлопці, а тут такий шарварок ізняли (Смолич, Театр.., 1940, 227); По всьому селу ще чути розтривожений шарварок (Гончар, Таврія.., 1957, 381).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 411.

Шарварок, рку, м.

1) Обязательная поголовная работа на поправкѣ дорогъ, мостовъ и пр. На шарварок жене. Н. Вол. у. А нім шарварок відроблю, доти сердачок пропаде. Гол. III. 114. Що божа весна, то вже тра оцю гатку шарварком гатити. Подольск. г.

2) Шумъ, суматоха. Такий шарварок збили, що й годі. Подольск. г.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 485.

ша́рварок — додаткова до панщини феодальна повинність по будівництву й ремонту мостів, шляхів, гребель, панських будинків тощо; за народним уявленням, символізує безлад, суєту, галас, шум, велике скупчення кого-, чого-небудь. Увесь тиждень на панщині, шарварок в суботу (дума).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 648.