ШАРАВАРИ

ШАРАВА́РИ, а́р і а́рів, мн., заст. Шаровари. Вона бачила, що сорочка й шаравари в його поношені, з латками, що червоний пояс вицвів, прибілів (Вовчок, Вибр., 1937, 218); Козаки повинні стояти коло зали по обидва боки дверей; повбирані в червону й синю одежу, пообшивану сріблом, в широких синіх шараварах з червоними смугами, було стоять козаки, як вкопані (Н.-Лев., І, 1956, 130).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 410.

Шаравари, вар, ж. мн. Шаровары. Штани мої, шаравари, а ще й дома двоє. Ном. № 12521. Ум. Шараварки. Св. Л. 167.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 485.

шарава́ри див. шарова́ри.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 648.