ЧУМАЧКА

ЧУМА́ЧКА, и, ж.

1. Жін. до чума́к¹. Ходить чумак по дорогах, А чумачка сидить дома (Чуб., V, 1874, 496).

2. заст. Чумацтво (у 2 знач.). [Каленик:] Я чумачкою заробив все, що маємо. Тепер чумачка нікуди не годиться (К.-Карий, І, 1960, 192).

3. Вид української вишитої сорочки без коміра. Чоловіки носять вишивані сорочки — "українки" (з відкладним коміром), "чумачки" або "гуцулки" (Збірник укр. нар. танців, 1957, 94); Дома начищав чоботи [вчитель], одягав чисту сорочку-чумачку, в кишеньку піджака клав два олівці — простий і червоно-синій (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 122).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 383.

Чумачка, ки, ж.

1) Промыселъ чумачества. Рудч. Чп. 256.

2) Жена чумака. Ходить чумак по дорогах, а чумачка сидить дома. Чуб. V. 496.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 478.