ЧУЖОДАЛЬНІЙ

ЧУЖОДА́ЛЬНІЙ, я, є, поет. Чужий і далекий (про землі). Зейнеб ніколи не кривдила Кульжан, а тепер, коли її власні дочки пішли заміж у чужодальні аули, вона навіть іноді ласкаво зазиває Кульжан у свою юрту і розповідає їй щось цікаве або навчає рідним звичаям (Тулуб, В степу.., 1964, 60); Не плач, дівчино молода, Літа течуть, як вода, Козак літає на коні У чужодальній стороні (Шпорта, Вибр., 1958, 497).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 380.