ЧУБИТИ
Значення чубити це
ЧУБИ́ТИ, блю, биш; мн. чублять; недок., перех., розм. Бити кого-небудь, хапаючи за чуба. Через їх синки в ледащо Пустилися, пішли в нінащо, А послі чубили батьків (Котл., І, 1952, 137); Серед двору Василь насів Галю і чубив, та кричала не своїм гласом (Мирний, IV, 1955, 103).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 371.
Чубити, блю, биш, гл. Драть за волосы. Хто кого любить, той того чубить. Ном. № 3381. Синки в ледащо пустилися, пішли в нінащо, а послі чубили батьків. Котл. Ен. ІІІ. 43.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 474.
чубити Переклад слова
| Переклад на англійську Translate | Переклад на російську Перевод |
| cubiti | чубиты |
чубити Транслітерація слова
| Паспортна транслітерація | Географічна транслітерація | Американська транслітерація |
| chubyty | chubyty | chubyty |
чубити Рід - дієслово, недоконаний вид
чубити Словоформи слова
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| 1 особа | чублю | чубимо |
| 2 особа | чубиш | чубите |
| 3 особа | чубить | чублять |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| 1 особа | чубитиму | чубитимемо |
| 2 особа | чубитимеш | чубитимете |
| 3 особа | чубитиме | чубитимуть |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| Чоловічий рід | чубив | чубили |
| Жіночий рід | чубила | |
| Середній рід | чубило | |
| НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| 1 особа | чубмо | |
| 2 особа | чуб | чубте |
| ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
| Теперішній час | чублячи | |
| Минулий час | чубивши |
чубити Кількість літер у слові
| Кількість літер | Кількість голосних | Кількість приголосних |
| 6 | 3 | 3 |