ЧУБАЙКА

ЧУБА́ЙКА, и, ж., розм.

1. Чубик, чупринка. Кулик чайку Взяв за чубайку! Чайка кигиче: Згинь ти, куличе! (Укр. нар. пісні, 2, 1965, 169).

2. Те саме, що чуба́рка. Навколо самі птахи.. Пурхають з місця на місце горобці, чубайки… (Юхвід, Оля, 1959, 154).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 371.

Чубайка, ки, ж.

1) Хохолъ, хохолокъ (у птицъ). А кулик чайку взяв за чубайку. Н. п.

2) Эпитетъ пигалицы, кажется употребляется только уменьшительное: чубаєчка. Ой ти, чаєчко, ти, чубаєчко, позич мені чуба. Чуб. V. 763. Ум. Чубаєчка.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 474.