ЧОТИРНАДЦЯТЕРО

ЧОТИРНА́ДЦЯТЕРО, тьо́х, числ. збірн. Чотирнадцять (уживається з іменниками чоловічого роду, що означають сукупність істот різної статі, іменниками середнього роду, що означають назви істот та речей, а також з особовими займенниками в множині). [Віталій:] Мені нема за що, люде добрі, дякувать, я й сам на готовім братовім грунті сидю та ще й чотирнадцятеро своїх дітей годую (К.-Карий, II, 1960, 171).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 369.

Чотирна́дцятеро, числ. Четырнадцать человѣкъ, штукъ.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 473.