ЧИГАТИ

ЧИГА́ТИ, а́ю, а́єш, перех., на кого — що, рідко кого, чого і без додатка.

1. Перебуваючи у певному місці, очікувати появи кого-, чого-небудь. По цілих годинах сиджу у себе на скрині, біля дверей, і все чигаю на панну Анелю (Коцюб., II, 1955, 257); Вже краще буду так, без сну лежати, ..чигатиму, чи не заблисне промінь, і буду слухати без марних жахів потужний моря спів (Л. Укр., І, 1951, 313); // Підстерігати кого-небудь. Вовк лежав і чигав. Теля надбігло та з розгону скочило на вовка (Коцюб., І, 1955, 32); — Дурню, та надворі улани на тебе чигають. Засідка (Д. Бедзик, Студ. Води, 1959, 42); — Уже нам давно до ушей донесено, що притьмом Олекса Сенчило скаче в гречку: "Е, постривай же,— кажемо,— гаспидський сину! Ми ж присочимо тебе!" — та вже ото й чигали його, не спускали з очей (П. Куліш, Вибр., 1969, 179); На галяві [хлопці] побачили дерево, повалене снарядом, до відчуття самотності примішалося відчуття тривоги, небезпеки, які чигали на них на кожному кроці (Гуц., З горіха.., 1967, 3); // Прагнути захопити чуже майно, посягати на чию-небудь власність. Здобичники, здичілі в нетрях, обідрані, голодні, чигають на чумацьке добро, вичікують слушного часу, коли б в одну мить, по слову ватажка, кинутись на табір (Коцюб., І, 1955, 184); Нехай недобитки ворожі І зграя зрадників слизька Чигають на простори гожі, На чесний дім трудівника,— Стоїть невтомно на сторожі Безсонний вартовий — ЦК! (Рильський, Орл. сім’я, 1955, 7); // Розраховувати на зручний момент для здійснення чого-небудь. Довго чигає Хо на хвилину, коли лікар буде вільнішим (Коцюб., І, 1955, 174); Дмитренко, як мара та, сидів над його душею, чигав, як шуліка, коли Чіпка пристане на його раду (Мирний, І, 1949, 385); *Образно. Сонце ще не зовсім сховалось за обрій, немов зачепилось за гору, а ніч уже облягалась по вогких та холодних долинах і чигала звідти на мент, коли можна буде обняти гори, оповити широкі бессарабські лани кукурудзи (Коцюб., І, 1955, 252).

2. Те саме,що чека́ти³. Недобра звістка чигала на мене саме там, де, навпаки, окрім доброго, я нічого не сподівався: в редакції не народженої ще газети "Громадське слово" (Сам., II, 1958, 255); Остап ні сном ні духом не відав, яке лихо на нього чигає (Бурл., О. Вересай, 1959, 76); *Образно. Тисячами капканів, безліччю трясовинних пасток чигає Сиваш на людину (Гончар, II, 1959, 397).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 321.

Чигати, га́ю, єш, гл. Подстерегать. К. ЧР. 312, 16, 167. Піднялись чужі на мене, на люю чигають душу. К. Псал. 125.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 461.