ЧЕРПАЧОК

ЧЕРПАЧО́К, чка́, ч. Зменш.-пестл. до черпа́к. До джерела була втоптана стежечка, а біля самої води лежав черпачок, зроблений із кори (Фр., III, 1950, 85); Під час розкопок городища Вишнева Гора в одному з жител був знайдений великий горщик з відбитою верхньою частиною, заповнений жовтою торфоподібною масою, в якій знаходився маленький дерев’яний черпачок (Ар-хеол., 8, 1953, 41); — На Дніпрі таке дно земснарядом враз би поглибили. А тут землечерпалка — слабенька, з черпачками, хлюп, хлюп… (Донч., VI, 1957, 510).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 312.