ЧЕРНЕТКА

ЧЕРНЕ́ТКА, и, ж. Чорновий текст, рукопис. Я її [приповістку] комусь то давав задля друку, та так вона десь і згинула, зосталася одна чернетка (Мирний, V, 1955, 375); [Ольга:] Я колись знайшла серед його паперів чернетку листа до якоїсь дівчини (Сміл., Сад, 1952, 343); *Образно. [Мічурін:] Природа, Михайле Івановичу, так само, як і суспільство, перебуває поки що, на жаль, в стані чернетки (Довж., І, 1958, 484); І все, що ти співав, здається лиш чернеткою, А пісня справжня десь шукає твій поріг (Мал., Полудень.., 1960, 55).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 310.

Чернетка, ки, ж. Плахта-черне́тка. Плахта чернаго цвѣта.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 458.