ЧЕРКАТИСЯ

ЧЕРКА́ТИСЯ¹, а́юся, а́єшся, недок.

1. об кого— що, кого, чого, з ким — чим. Те саме, що черка́ти¹ 1. А як йде, то запаска на ній так і розійдеться спереду на обидва боки, аж об землю черкається (Н.-Лев., II, 1956, 8); — А риба, каже [Грицько], так і черкається об ноги (Мирний, І, 1954, 244); Та глянь на північ: там крицеві зводи черкаються об небо (Др.-Хмара, Вибр., 1969, 84); Хата була маленька та низька. Висока Олександра мало не черкалась головою об стелю (Коцюб., І, 1955, 67); *Образно. Пругкий вітрець крилом щоки черкався (Перв., II, 1958, І87); // Човгатися, тертися одне об одне, торкатися одне одного. Лист черкається об лист і тихо дзвенить (Н.-Лев., II, 1956, 169); Вітер ходив по ліску, голі віти черкались одна об одну, як сухі кістки (Собко, Вогонь.., 1947, 171).

2. перен., заст. Стосуватися чого-небудь. Перші оповідання черкаються дійсного життя та горя людського (Мирний, V, 1955, 391).

ЧЕРКА́ТИСЯ², а́юся, а́єшся, недок. Те саме, що черка́ти².— Ось ти б не черкався, Федоре, в хаті,— благальним тоном промовила мати із-за прядки (Гончар, II, 1959, 155).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 309.

Черкатися, каюся, єшся, гл. Дотрогиваться, касаться. МУЕ. III. 90. Вже туж-туж хліба стає, вже так, що по засіках міркою і дно черкається. Кв. Її плече черкалося з його плечем. Мир. Пов. І. 151.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 457.