ЧЕРВІНЕЦЬ

ЧЕРВІ́НЕЦЬ, нця, ч.

1. Загальна назва іноземних золотих монет, що були в обігу в допетровській Росії; // Золота монета вартістю три карбованці (в розмовному вжитку також п’ять, десять карбованців), що карбувалася в дореволюційній Росії, починаючи з XVIII ст. Жалування дали червінцями, карбованцями та мідними п’ятаками (Н.-Лев., III, 1956, 166); [Федора:] Не п’єте, не курите, до ладу не з’їсте — все ті карбованці та червінці складаєте (Вас., III, 1960, 135); — Ай, славна монета! Ай, добра монета,— говорив він, вертячи червінець і пробуючи його на зубах (Довж., І, 1958, 267); *Образно. В поля з пахучої долоні червінці осінь просіва… А десь біжать залізні коні і пахне холодом трава… (Сос., І, 1957, 69); *У порівн. На шлях вилетіла бричка; з-під дзвінких копит червінцями розкочувалися рясні вогники (Стельмах, На.. землі. 1949, 488).

2. Грошовий кредитний білет вартістю десять карбованців, що був у обігу в СРСР з 1922 по 1947 р. У 1922 р. була здійснена грошова реформа. Вийшли нові грошові знаки — червінці, забезпечені золотом (Іст. УРСР, II, 1957, 252); // розм. Десять карбованців. — Позичте, дядьку Лук’яне, червінця до завтрього, з процентом поверну!.. (Гончар, Таврія, 1952, 37).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 295.

Червінець, нця, м. Червонецъ. Червінець хоць маленький, але важкенький. Ном. № 1386. Ум. Червінчик. Червінчики бряжчать. Гліб.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 453.