ЧЕКАННИЙ

ЧЕКА́ННИЙ, а, е.

1. Признач. для чеканення. Чеканний молоток у величезній руці, якою, здавалось, можна було залюбки гнути залізо, у порівнянні з відбійним, був пір’їнкою (Роб. газ., 20.Х 1965, 2).

2. Вигот. чеканкою (у 1 знач.). Чеканна кольчуга.

3. перен. Чіткий, виразний, ретельно опрацьований. І саме в цих творах [збірка "Плуг"] Тичина виступив як поет-реаліст, майстер чіткого, простого, чеканного вірша (Поезія.., 1956, 85); Замість вишуканої абстрактності, що спостерігалась, скажемо, в творі "Число", появились [у М. Бажана] чеканні, вагомі образи (Мал., Думки.., 1959, 27).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 290.