ЧВЕРТКА

ЧВЕ́РТКА, и, ж.

1. Пляшка місткістю 0,25 літра (звичайно наповнена горілкою, вином). Захарко був собі такий немолодий чоловік, п’яниця пропащий: за чвертку горілки вигукував у громаді, що йому звелено (Гр., II, 1963, 350); Сходилися сусіди, в хаті ставало гамірно, вітчим навіть діставав десь чвертку, частував охочих випити на дурничку (Кол., Терен.., 1959, 32).

2. Чверть аркуша (у 1 знач.). Цупченко розстібнув чинарку, витяг і дав писареві.. пом’яту чвертку паперу (Гр., І, 1963, 305); Зв’язківець подав Столярову чвертку цупкого цукрового паперу (Смолич, V, 1959, 803).

3. Старовинна міра об’єму сипких тіл, що дорівнює 8 четверикам (близько 210 л). Інші радяться про свої хатні справи..; інший хвалиться, що вчора з полукіпка пшениці намолотив п’ять чверток (Фр., IV, 1950, 193); Змололи чвертку пшенички, як золото. Василиха спекла калачі (Кобр., Вибр., 1954, 146).

4. Старовинна міра земельної площі, що становить 1,5 десятини. — Є і в мене в першого — аж у семи шматках шість десятин. Є і в чвертку завбільшки за п’ять верст (Головко, II, 1957, 32).

5. Половина задньої частини м’ясної туші. І що то за добра страва була! Борщ з яловичиною, каша з салом, ще й печене, чвертка бараняча (Кв.-Осн., II, 1956, 404).

6. Четверта частина цілого; чверть (у 1 знач.). Догорів літній день. Щирим золотом приснуло сонце з-під високих а чорних ялин, половинкою вирізалось на крайнебі, тоне-тоне… ось чвертка … шматочок… іскринка — і нема вже! (Дн. Чайка, Тв., 1960, 87); Цієї чвертки години цілком вистачить, щоб прибрати після себе… (Шовк., Інженери, 1935, 70); // Чверть фунта. Пройшов ще трохи, знов вернувся. Зайшов у крамницю, купив чвертку ковбаси і заніс її собаці (Рильський, Бабине літо, 1967, 96); // Чверть аршина.

7. муз. Те саме, що чверть 4. Такти третій і четвертий [коломийки] зв’язуються в один мотив ритмічний, що складається з чотирьох вісімок і двох чверток (Нар. тв. та етн., 2, 1964, 46).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 288.

Чвертка, ки, ж.

1) Мѣра длины: четверть аршина. Чвертку плису купила. Харьк. г.

2) Мѣра сыпучихъ тѣлъ: четверть (См. уменьш.). См. Чвіртка.

3) Мѣра жидкости: четверть штофа. Шевч. 242.

4) Мѣра вѣса: четверть пуда. Оце чвертку соли купив, то за неділю й нема. ЗОЮР. І. 9.

5) Мѣра земли. Найняв він собі…. виорать чвертку. Грин. І. 188.

6) Четвертушка бумаги.

7) Половина задней части мясной туши.

8) = Ґара 1. Харьк. у. Слов. Д. Эварн. Ум. Чверточка. Ори, синку, цю долинку, посіємо пшениченьку; з колосочка щоб жмінечка, а з снопочка — щоб чверточка. Чуб. III. 451.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 448.

чве́ртка —

1) пляшка місткістю 0,25 літра (звичайно наповнена горілкою, вином);

2) старовинна міра земельної площі, що становить 1,5 десятини;

3) = че́тверть — старовинна міра об’єму сипких тіл, що дорівнює 8 четверикам (близько 210 л).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 636.