ЧВАКНУТИ

ЧВА́КНУТИ, ну, неш, док. Однокр. до чва́кати. Мої ноги то чвакнуть у калюжі, то тріску переломлять (Ле, Вибр., 1939, 188); Козаки перестали реготати, а Марфа вже як вихор перехопилася через попівський тин. Тільки чвакнуло з того боку опукою впале тіло (Ле, Ю. Кудря, 1956, 221); Так [Мотря] скрутила сорочку в руках, що вона чвакнула, ніби закричала (Н.-Лев., II, 1956, 286).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 286.