ЧВАКАТИ

ЧВА́КАТИ, аю, аєш, недок. Те саме, що ча́вкати. Драглисте багно огидно чвакало під ногами, і кожен крок вимагав затрати страшних фізичних зусиль (Тют., Вир, 1964, 321); Твань, гниловодь чвакає, затягує по коліно… (Горд., Дівчина.., 1954, 206); За труною йшло трохи людей — чвакали ногами в болоті обмоклі всі й мовчали більш (Головко, II, 1957, 207); Федора саме місила тісто у високій діжі, руки сестри чвакали у схожому на віконну замазку синюватому тісті (Перв., Дикий мед, 1963, 451); Чвакають лопати, летять вгору шмаття землі (Хижняк, Тамара, 1959, 247); // безос. Під ногами все дужче чвакає, все дно вгинається, наче дихає під ногами Сиваш (Гончар, II, 1959, 416).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 286.

Чвакати, каю, єш, гл. Чавкать. Чвакають, як свині. Полт.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 447.