ЧАХНУТИ

ЧА́ХНУТИ¹, ну, неш, док. Однокр. до ча́хкати. Десь за мурами будинку на вулиці чахнув автомобільний мотор, ще раз чахнув і тоді захурчав (Смолич, Мир.., 1958, 560).

ЧА́ХНУТИ², ну, неш, недок.

1. Втрачати сили, здоров’я, ставати чахлим (у 1 знач.). Він і діло робить, і нікому важкого слова не скаже, і богу молиться, тільки знай мовчить та сумує, та чахне, мов свічка тане (П. Куліш, Вибр., 1969, 269); — Занедужала Хведорова жінка, чахла-чахла та і вмерла (Стор., І, 1957, 92); Поклич до світла нас! Поклич до сонця! Там весело — нехай ми тут не чахнем! (Фр., XI, 1952, 298); Всі знають, що Блаженко-старший дуже запопадливий до роботи. Без неї він гине, чахне, як стебло в посуху (Гончар, III, 1959, 55); // Гаснути, тьмяніти (про вогонь). Поки вогонь наближався.., жінки.. зібрали граблями скошений хліб. Вогонь досяг смуги, незадоволено покрутив хвостом, почав чахнути (Чаб., Балкан. весна, 1960, 147); І свічка танула помалу над ним. Тоненький промінь чах І коливавсь, моє жовта цятка (Сос., II, 1958, 379); // перен. Втрачати ясність думки, мислення. [Xаненко:] Гарно, нічого й казати, Вмієш ти слова складати. Грає кров, а розум чахне (Фр., XIII, 1954, 364); // перен. Втрачати силу, могутність; занепадати. Настали світлі часи, перевелися наївні прочани, то й попівські маєтки почали чахнути, мов від сухот. Натомість повернулись обличчям до сонця і до щастя оновлені села (Мельн., Коли кров.., 1960,74).

2. В’янути, сохнути, ставати чахлим (у 2 знач.). Як чахне дерево, в якім Черв’як коріння підгризає, Так гордість у душі людській Всі добрі почини викоріняє (Фр., XI, 1952, 323); Поміж гожими сплячими голівками молодих грибків лежали свіжозогнилі трупи небіжчиків, чахнули теж у дрімоті смертельно хворі старці з подірявленим тілом (Козл., Мандрівники, 1946, 11).

ЧА́ХНУТИ³, не, недок. Ставати холодним, холонути. [Пані Люба:] Вечеря давно чахне на столі, а до неї ніхто й не доторкнувся (Вас., III, 1960, 240)

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 284.

Чахнути, ну, неш, прош. в. чах, гл. Чахнуть. Будеш сохнуть, будеш чахнуть, смертоньки бажати. Чуб. V. 422.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 447.