ЦЯТА

ЦЯ́ТА, и, ж., розм. Те саме, що ця́тка. Я завважила, що очі її були чи втомлені, чи заплакані, невеликі цяти рум’янців виразно червоніли на білому змарнілому обличчі (Л. Укр., III, 1952, 612).

&́9671; До ця́ти — те саме, що До ця́точки (див. ця́точка). — Але ясний граф відхилив мої розпорядки, й його мосць,— підкреслив ущипливо Лянцкоронський,— зауважив мені, що відповідає за все гетьман коронний, а польний тільки має пильно справляти його накази, ото ж я їх до цяти й справив… (Стар., Облога.., 1961, 40); Ні (ані́) ця́ти — те саме, що Ні (ані́) ця́точки (див. ця́точка). Я мовив: Сумний твій стан! Та з твоїми панами Я співчуття не маю ні цяти (Фр., XI, 1952, 246).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 255.

Цята, ти, ж.

1) Крапинка, пятнышко, точка.

2) Капля. Йди по воду, бо нема води й цяти. Черк. у. Ум. Цятка, цяточка.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 440.