ЦЯПАТИ

ЦЯ́ПАТИ¹, аю, аєш, недок., перех., діал.

1. Черпати, набирати потроху. Нахилившись над горшком, Устина довго цяпала ложкою молочну кашу, спокійно, щоб не схлюпнути, поставила на стіл миску (Чорн., Потік.., 1956, 178).

2. Доїти. А я тую козоньку [кізоньку] Цяпала, цяпала (Укр. нар. пісні, 2, 1965, 90); Катря спершу не прислухалась,— доїла собі, чимось своїм заклопотана, і насторожилась враз, коли хлопці нагло урвали розмову, наче й не стало їх. Перестала й Катря цяпати — прислухалась (Головко, II, 1957, 241).

3. Крапати. Щохвилини маленькі струмочки води текли з мурів, потихеньку, помаленьку, ледве чутно цяпали по цегляній долівці (Григ., Вибр., 1959, 412).

4. Бити, ударяти. Тут бриніли та цяпали о стіни кулі (Фр., VI, 1951, 341); Стара Хмеличка зітхає і знову схиляється над рядком, цяпае сапою, а в голові снують думки — про дочок і онуку (Цюпа, Краяни, 1971, 235).

ЦЯ́ПАТИ², аю, аєш, недок., розм. Те саме, що пища́ти. Курчата цяпають у сінях (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 255.

Цяпати, паю, єш, [p]одн. в.[/p] цяпнути, ну, неш, гл.

1) Черпать, брать понемногу, зачерпнуть немного. Оце вже почне цяпати кірцем. Узяв би прямо та з відра й насипав у самувар. Черномор.

2) Доить. А я тую козоньку цяпала, цяпала. Грин. ІІІ. 229.

3) Капать, капнуть. Кровцю пустила, — кровця цяпала; де кровця цяпне, — церковця стане. Kolb. І. 96.

4) О птенцахъ: пищать, пискнуть. Курчата цяпають у сінях.

5) = Цв’якати. Вх. Лем. 481.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 440.