ЦИЗОРИК

ЦИЗО́РИК, а, ч., діал. Складаний ножик. Цілісінький день буду переглядать твій подарунок щирий.. Перелічив, подививсь, все, все до крихотки [крихітки] ціле. І Шекспір, і папери, і фарби, і цизорик (Шевч., VI, 1957, 49); — А де були? — запитає старший.— До міста ходили,— відкажуть [учні] і покажуть папір чи цизорик, що колись купили, аби старшому очі запхати (Свидн., Люборацькі, 1955, 121); Майже через кожні п’ять хвилин шофер спиняв нашого «воза» і довгенько шкрябав цизориком (ножиком) досить грубий шар криги на склі (Мас., Під небом.., 1961, 161).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 211.

Цизорик, ка, м. Перочинный ножикъ. Уман. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 429.