ЦЕБЕР

ЦЕ́БЕ́Р, це́бра́, ч.

1. Велика дерев’яна (рідше металева) посудина, що має вигляд зрізаної діжки, яку використовують для різних господарських потреб (для збирання помиїв, годівлі худоби і т. ін.). Дрючок лежав на плечах, великий цебер плавно гойдався, і хлюпали млявими хвилями сірі помиї (Коцюб., II, 1955, 193); Готувати вівсяне молоко треба в чистих бідонах або металевих цебрах (Свинар., 1956, 145); Од важких цебрів корови підіймають розкішні голови, здивовано дивляться на дівчину (Стельмах, II, 1962, 310); — Це не весна, коли сонце та вітер сюди-туди — і грязюки як не було. Восени: ложка дощу — цебер болота (Логв., Літа.., 1960, 26); *Образно. І клали небеса байдужий блиск.. на кучері стерні з бездонного цебра (Сос., І, 1957, 289).

2. Конічна перев. дерев’яна посудина з дужкою, признач. для носіння і зберігання води та іншої рідини; велике відро. — Кидай, Галю, шити та дрімати Та йди, Галю, цебром воду носи (Чуб., V, 1874, 703); У Києві на Подолі Козаки гуляють. Як ту воду, цебром-відром Вино розливають (Шевч., II, 1963,53); В найхолодніший ранок Петро ходив купатися, а не мав де, то бодай з цебра обливав себе свіжою водою (Ле, Мої листи, 1945, 62).

&́9671; Як (мов, немо́в і т. ін.) з це́бра́ [ли́ти, поли́тися] — те саме, що Як з відра́ [ли́ти] (див. відро́). Мовби небо розірвалось, Мов із цебра дощ полився! (Л. Укр., IV, 1954, 179).

3. Велика дерев’яна або металева посудина у вигляді конічного або циліндричного відра, якою підіймають воду з колодязя, руду або землю з шахт і т. ін. Панько останній ускочив у дерев’яний великий цебер до чотирьох товаришів і гукнув машиністу: — Пускай! (Гр., І, 1963, 367); Колодязь був глибоченький, я грюкнув цебром, пускаючи його до води (Перв., Материн.. хліб, 1960, 8); Для розчистки криниці було створено кваліфіковану бригаду. Три дні великим цебром витягали з колодязя каміння, цеглу, глину, заліззя (Мельн., Коли кров.., 1960, 21); А воду тягає він [осел] так. Підпряжуть його до дишла. Ходить він у дишлі, крутить барабан. На барабан накручується кодола, а до кінця кодоли прив’язаний цебер, ціла бочка! (Сенч., На Бат. горі, 1960, 263); // Посуд, який використовується на будівництві, в металургійній промисловості і т. ін. [Панахида:] «Цей червоноармієць бетону кожним цебром зміцнює обороноспроможність країни, вчить, як треба працювати..» (Мик., I, 1957, 202); — Він [фабрикант] ніколи не підніс жодного цебра з розтопленим залізом так, як ви носите цілими роками, і — має мільйони… (Ірчан, II, 1958, 285).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 191.

Цебер, бра, м. Большое ведро, (бадья). У Київі на Подолі козаки гуляють: як ту воду, відром-цебром вино розливають. Шевч. 368. В-осени ложка води, а цебер болота. Ном. № 612. Там ходила Галечка, Галечка, цебром воду носила, носила. Мет. 297.

2) Кадка, чанъ, лохань. Назбірали (молока) цілий цебер; взяли наварили, а тоді насипали в цебер та й загадали Івану скакать. Рудч. Ск. І. 95. Ум. Цебрик. Шух. І. 250.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 426.

це́бер = цебро́ — велика дерев’яна (рідше металева) посудина, що має вигляд зрізаної діжки, яку використовують для різних господарських потреб; велике відро. У Києві на Подолі Козаки гуляють. Як ту воду, цебром-відром Вино розливають (Т. Шевченко); Восени ложка води, а цебер болота (приказка); Кидай, Галю, шити та дрімати Та йди, Галю, цебром воду брати (П. Чубинський).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 629.