ХРИСТИЯНСТВО

ХРИСТИЯ́НСТВО, а, с.

1. Релігія, що виникла в І ст. н. е. і грунтується на вірі в Ісуса Христа як боголюдини, який нібито зійшов на землю й прийняв страждання заради спасіння людства. Населення межиріччя Оки й Волги було силою обернене в християнство з метою закабалення його (Іст. СРСР, І, 1956, 60); [Нартал:] Ти знов на мене сплів сильце: ти навернув мене у християнство (Л. Укр., II, 1951, 431); Не дай народові розбагатіти — матимеш отару слухняних овець, сліпих у своїй покірливості. На цьому стояло християнство (Загреб., Диво, 1968, 684); *У порівн. Показалась процесія: цілий ряд ліхтарень на довгих палках, за ними йдуть «дзампоньєри» (пастухи з Абруци) і грають стару, як християнство, «новену» на своїх інструментах: козі і дерев’яній дудці (Коцюб., III, 1956, 412).

2. збірн. Християни. — Послухайте, батьки, моєї ради,— каже четвертий дід.— Коли Кирило Тур видержить сей прочухан, то нехай живе: такий козарлюга на що-небудь здасться.— Здасться? — каже, ідучи мимо, батько Пугач.— На якого біса здасться такий гріховодник православному християнству? (П. Куліш, Вибр., 1969, 146).

3. заст. Свідомість, поведінка, звички, які личать, властиві християнинові. — Іди додому; ..продажі на горілку тепер нема; ми.. знаємо християнство! (Кв.-Осн., II, 1956, 235); Як-таки — християнство мати, та й хліба куска не дати! (Укр.. присл.., 1963, 217).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 147.

Християнство, ва, с. Христіанство. Як таки християнство мати, та й хліба куска не дати? Ном. № 44 70.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 414.

христия́нство — релігія, що виникла в І ст. н. е. і ґрунтується на вірі в Ісу́са Христа як Боголюдини, який зійшов на Землю й прийняв страждання заради спасіння людства; християнізація світу активно розпочалася 313 р., коли візантійський імператор Константин офіційно визнав віру Христову панівною в Римсько-Візантійській імперії; християнізація поширювалася спочатку більше на міське населення, менше — на сільське («поганське»), тому поступово складалося двоєві́р’я (див.); така сама картина складалася й при християнізації Київської Русі, яка стала активною після 988 р., коли князь Володимир Великий здійснив офіційне хрещення Русі; спочатку охрестилася в основному знать, а простий народ тривалий час тримався стародавніх вірувань (ще й в XI ст., як зазначає «Слово св. Григорія», пога́ни (див.) кланялися ідолам — Перуну, Хорсу, Мокоші, Вилам); північні провінції Московської Русі християнізувалися ще пізніше (XV, XVI, навіть XVII ст.).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 624-625.