ХОРУНЖИЙ

ХОРУ́НЖИЙ, жого, ч., іст.

1. Особа, що носила прапор або корогву війська; прапороносець. У руках Сомко держить золоту булаву Богданову; над ним розпустили хорунжі й бунчукові військову корогов і бунчук (П. Куліш, Вибр., 1969, 166).

2. У XVII-XVIII ст. на Україні — особа, що входила до складу генеральної старшини й головним чином інспектувала військо, а також була охоронцем великого полкового і малого прапора. Єремія привіз з собою шляхтичів католиків Яна Бесядовського та свого слугу Криштофа Сіножацького, чернігівського хорунжого, настановив їх старостами та осадчими (Н.-Лев., VII, 1966, 18); В кривому заулку лежала оселя сотенного хорунжого Лави (Панч, Гомон. Україна, 1954, 73).

3. Перший офіцерський чин у козачих військах дореволюційної Росії, який відповідав підпоручику й корнету; особа, що мала цей чин. Офіцерський дроздов-ський полк був у повній формі, там полковники були за взводних, а капітани й поручики билися як прості солдати, і командував ними донський хорунжий, що за рік зробився генералом (Ю. Янов., II, 1958, 253); Хорунжий Сокира, кремезний парубок, ..сидів на канапі, опустивши голову на руки (Панч, І, 1956, 197).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 131.

Хорунжий, жого, м.

1) Хорунжій, знаменосецъ. Лучче живий хорунжий, ніж мертвий сотник. Ном. №7291. Убив хорунжого і корогов його приніс до гетьмана. К. ЧР. 41.

2) Одинъ изъ участниковъ свадебнаго обряда. О. 1862. IV. 17.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 411.

хору́нжий = хору́нжевий (хорунже́нко — син хорунжого; хорунжі́вна — дочка хорунжого) —

1) за часів Козаччини — особа, що носила прапор або корогву війська; прапороносець. Розпустили хорунжі й бунчукові військову корогов і бунчук (П. Куліш); Лучче живий хорунжий, ніж мертвий сотник (М. Номис);

2) в Україні XVII—XVIII ст. — особа, що входила до складу Генеральної старшини й головним чином інспектувала військо, а також була охоронцем полкового великого і малого прапора;

3) один з учасників старовинного весільного обряду.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 622-623.