ХОР

ХОР, у, ч.

1. Співочий колектив, шо разом виконує вокальні твори. Ви, певне, знаєте, що в Полтаву приїздить Микола Віталійович Лисенко з своїм хором́ (Мирний, V, 1955, 396); Дванадцять бабів стало серед церкви півкругом..; хор співав партесні співи (Н.-Лев., VI, 1966, 368); Дарма що це був не професіональний хор, співали-таки гарно (Головко, А. Гармаш, 1971, 402); Життєрадісні коломийки створили учасники хору-ланки з села Малий Березний Великоберезнянського району (Рад. Укр., 2.ХІІ 1973, 1); // Група осіб, що разом співають пісню. Титаренко розпочав високим дзвінким голосом: «Світи, світи, місяцю, гей, гей! Ще й ясна зоря, та гей, гей, гей!» Хор бійців підхопив пісню (Довж., I, 1958, 190); Там, в степу, край нивоньки, заводить хор сільських дівчат.. веселі співанки (Уп., Вірші.., 1957, 117).

Хор молоди́х (гучни́х і т. ін.) голосі́в — молодий, гучний і т. ін. спів. Зітхнула Ганна. Хіба не могла б і вона зараз бути отам, із молоддю, влилася б і своїм сопрано в хор молодих голосів (Гончар, Перекоп, 1957, 553); Хор гучних голосів і передзвін близьких і дальніх монастирів та соборів сколихнув серця майже всіх присутніх з такою силою, що багато хто почав плакати від зворушення (Довж., І, 1958, 43).

2. перев. мн. Звучання пісні, виконуваної групою співців; звуки групового співу. Під вербами загули співи двох великих гуртів дівчат і парубків. Розлягаються тії хори по хуторі і линуть далеко-далеко, в степ розлогий, перебивають один другого (Л. Укр., III, 1952, 478); // Одночасний спів різних птахів, звуки, що їх видають багато жаб, комах іт.ін. Хор цвіркунів м’яко сюрчав у сухій траві (Коцюб., II, 1955, 301); Лісові не було кінця-краю. Стоголосий пташиний хор вітав небо і землю (Донч., III, 1956, 74); Вгамувалися жаб’ячі хори (Ю. Бедзик, Вогонь.., 1960, 139-).

3. Багатоголосий вокальний музичний твір, а також його виконання. Натхнений чарівною поезією Т. Г. Шевченка, прекрасні романси й хори створив основоположник української класичної музики Микола Віталійович Лисенко (Мист., 1, 1961, 22); Кожна арія, хор, навіть фраза її [опери «Богдан Хмельницький»] випливає з невичерпного джерела народної музичної творчості (Рад. Укр., 18. II 1951, 3); *Образно. Які драми гримлять на землі революцій, які симфонії й хори бринять у грозяному повітрі (Ю. Янов., II, 1958, 197).

4. Злагоджене, дружне звучання кількох або багатьох голосів. — Ну як, хлоп’ята́ Ростемо́— гукнув з-під черева жниварки піонервожатий.— Ростемо! Ростемо! — відповів хор дзвінких дитячих голосів (Донч., VI, 1957, 41); *Образно. Голос української літератури, мужній і неповторний, дзвінко лунає у загальному хорі визволених народів (Літ. Укр.. 6. XI 1970, 3); // Звуки, що зливаються у спільний гомін, гамір. Дико, не своїм голосом, мов орда, заревли всі парубки.— І-гі-гі-гууу!..— пекельним хором відповіли дівчата, тікаючи від парубків (Коцюб., І, 1955, 236); Чайки якось хижо кигичуть, злу радість я чую в тім хорі (Л. Укр., І, 1951, 308); В раптову тишину вривається бентежний хор, віщуючи весну, її схвильований прихід: курличуть журавлі, біля моста гуркоче лід, скресає на Сулі. Казарок крик з озерних плес долинув із долин… (Гонч., Вибр., 1959, 309).

5. перен. Велика або певна кількість людей, що дотримується однакових поглядів чи спільно діє. Лікарський хор його [Онєгіна] водно На теплі води шле давно (Пушкін, Є. Онєгін, перекл. Рильського, 1949, 210); // кого, чого. Однакові думки, висловлювання багатьох людей. Приємно і радісно, блукаючи по виставці, відпочивати душею серед яскравих полотен, чуючи захоплений хор зачарованої молоді на святі мистецтва (Довж., III, 1960, 102); Убитий [поет]… що тепер ридання, І зайвий хор пустих похвал, І жалюгідні виправдання́ (Лєрмонтов, Вибр., перекл. за ред. Рильського, 1951, 57).

6. у знач. присл. хо́ром. У кілька голосів, багатоголосо (про спів). А в Римі свято.. Преторіане [преторіани] і сенат, Жерці і ліктори стоять Круг Капітолія. І хором Співають гімн і курять дим З кадил і амфор (Шевч., II, 1953, 271); Пісні зібрали студентів; вони почали співати хором (Н.-Лев., III, 1956, 111); Вдивляюсь пильним зором, вслухаюся, як хором на дереві безлистім тихеньким пересвистом співають снігурі… (Гонч., Вибр., 1959, 222); // Усі разом, одностайно. Раптом зброя заблищала, І гукнуло військо хором: — Ми готові йти до бою! Краще смерть, ніже вічний сором! (Л. Укр., І, 1951, 377); — Та куріть! Димар не затулений, витягне! — запрошували хором жінки, раді й самі послухати цікаву чоловічу розмову (Головко, А. Гармаш, 1971, 477).

7. перен. Велика кількість, безліч осіб, сукупність багатьох предметів. Під фрескою мозаїка, що зображає цілу плетеницю містерій в пам’ять Адоніса, його підземну мандрівку по царству тіней і його воскресіння в постаті Діоніса, оточеного хорами вакханок (Л. Укр., II, 1951, 385); Морозна ніч; у небі ясно; Тече величний хор світил Так гармонійно, так прекрасно… (Пушкін, Є. Онєгін, перекл. Рильського, 1949, 121); *У порівн. Весь ясний соняшниковий світ стояв нерухомо, наче хор вродливих дітей, що втупили у височінь свої радісні обличчя (Довж., І, 1958, 67).

8. муз. У струнних музичних інструментах — парні, потрійні і т. ін. струни.

9. У старогрецькому театрі — група виконавців, яка спільно вела одну з основних партій вистави (спів, танці, діалог з іншими акторами і т. ін.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 124.

Хор, ру, м. Хоръ. Ангельськії вся хори там ся збірают. Чуб. ІІІ. 327.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 410.