ХОДАЧКОВИЙ

ХОДАЧКО́ВИЙ, а, е, іст. Який володів невеликим маєтком; дрібномаєтний, небагатий. Єремія розіслав по Україні й по Волині своїх комісарів закликати ходачкових шляхтичів до себе на військову службу (Н.-Лев., VII, 1966, 21); За виручені.. гроші він міг би купити на долах втроє менше землі, ніж тут, отже, був би щось вроді [на зразок] загонового, ходачкового шляхтича (Хотк., Довбуш, 1965, 42).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 104.