ХЛЯПНУТИ

ХЛЯ́ПНУТИ, ну, неш, док., перех. і неперех., розм. Однокр. до хля́пати 1, 2. Жінка.. хляпнула по бланкові печаткою і простягла Тамарі книжку (Хижняк, Тамара, 1959, 65); Ще мить — і він [шуліка] ухопить її.. Жахом пойняте створіння, качка, не тямлячи навкруги нічого і згубивши надію на людей, що могли б її врятувати, щосили хляпнула у вибій скелі (Досв., Гюлле, 1961, 61); Хляпнувши дверцятами, Федорчук вискочив з машини (Коз., Нові Потоки, 1948, 9); Коли сенатор наблизився до столу, ..хляпнув [чоловік] перед ним оксамитовою папкою (Гончар, II, 1959, 210); Руками хляпнуть (Сл. Гр.); Хляпнула [Фрося] свого шевця халявою по пиці (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 42).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 91.

Хляпнути, ну, неш, гл. Одн. в. отъ хляпати. Хлопнуть. Дверима хляпнула. Г. Барв. 217. Руками хляпнуть. Полт. г.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 404.