ХЛЮПОСТАТИСЯ

ХЛЮПОСТА́ТИСЯ, ощу́ся, о́щешся, недок., розм. Те саме, що хлюпота́тися. Сидимо… Річка хлюпощеться, гай над нами листям зеленим шелестить (Гр., Без хліба, 1958, 67); Тече вода із-за гаю Та попід горою. Хлюпощуться качаточка Помеж [поміж] осокою (Шевч., II, 1963, 414); — От і ноги є де помити,— хлюпощучись, казав він.— Та гарно так… вода холодненька… (Мирний, IV, 1955, 91); Погнався [гайдук] з дрюком за табунцем свійських качок, які хлюпостались у рясці (Панч, Гомон. Україна, 1954, 24).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 90.

Хлюпостатися, щуся, щешся, гл. Плескаться въ водѣ. Ном. № 12632. Тече вода із-за гаю та попід горою: хлюпощуться качаточка поміж осокою. Шевч. 226. На річеньці та на дощечці, там дівчина хлюпощеться, умивається. Чуб. V. 1158.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 404.