ХИБКИЙ

ХИБКИ́Й, а́, е́.

1. Який хитається, коливається; хисткий. — Вже ясний місяць зійшов,— каже [Катря].. та й ступила на вербову віть… Зійшла, як на хибку кладку, поглянула на всі сторони та й кинулась на самий глиб (Вовчок, І, 1955, 94); Хибкий човен нагнувсь під вагою його [Іванового] тіла й викинув Соломію (Коцюб., І, 1955, 386); Плинь, моя пісне, як хвиля хибка́я,— Вона не питає, куди вона плине (Л. Укр., І, 1951, 65); Хатинки з хибкими галерейками ліпилися вздовж балок з напівпересохлими струмками посередині (Тулуб, Людолови, І, 1957, 183); // Який швидко змінюється; мінливий. Паморочилось йому в голові, бо ж під ногами перекочувалися й дзюркотіли по землі хибкі місячні плями (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 339); // Переривчастий, тремтливий (про звуки, голос). Загув високий важкий бас; ще один голос, ніжний, хибкий, ..влився в гурт (Дн. Чайка, Тв., 1960, 52).

2. перен. Позбавлений міцної основи; ненадійний, хисткий. Самоаналіз така тонка і хибка річ, що, на мою думку, її не варто починати прилюдно (Л. Укр., V, 1956, 174); // Нестійкий за своїми поглядами, переконаннями, вчинками; зрадливий. [Явдоха:] І ви, діду, його не долюблюєте? [Кирило:] Хай його бог любить!.. Хибкий він та нещирий — і нашим, і вашим слугує (Мирний, V, 1955, 152).

&́9671; Хибке́ мі́сце — те саме, що Слабке́ мі́сце (див. слабки́й). Він намацував хибкі місця партнерки, та ось вона зробила непередбачений хід і разом зайшлася переможним сміхом.— Шах! (Коцюба, Нові береги, 1959, 50).

3. розм. Те саме, що гнучки́й 1. — Ближче я дивлюся — сидить під яблунею молодиця: ..руками у стан хибкий узялася, очі поночі блищать блискучі; слухає, що мій зять говорить, і сміється (Вовчок, І, 1955, 240).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 51.

Хибкий, а, е.

1) Неустойчивый, шаткій, колеблющійся. Гойдала човник, хибкий як трісочка. Левиц. І. 109. Хибкий місток. Г. Барв. 271. Хибкий віз. Черк. у. (У лілеї) стебло тоненьке, хибке. К. Дз. 218.

2) Слабый, неустойчивый по характеру, уступчивый. Таке в мене серце хибке, що й не встою, як знов проситимуть. МВ. І. 22. Чудне, хибке, непевне слово в його. К. ЦН. 255.

3) Увертливый, ловкій. Хибкий хлопець. Камен. у. А як піде танцювати, то найхибкіщий Лавро. Н. Вол. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 396.